Мені сподобався один чоловік: високий, симпатичний, мужній. Він досить розумний, інтелігентний, освічений, заробляє добре. Також він умів гарно доглядати. Але він мав один великий мінус: йому було тридцять шість років, а він жив з мамою. Вони в житті жодного разу не розлу чалися. Він раніше не був одруженим, а про свої стосунки не розповідав. Усі мої мрії та плани валилися. Усі подруги давно вже заміжні, у деяких діти. Але це означало, що можна ігнорувати цей дуже важливий факт про нього. Коли він проводив зі мною час, його мати часто дзвонила, просила купити дорогою додому хліб і не затримуватись.
Для мене таке новинка, а він ніяк не реагував. Видно було, що це нормальна практика. Я намагалася ненав’язливими питаннями з’ясувати, із чим пов’язане його проживання з мамою, але конкретної відповіді не отримала. Я звернула увагу на те, що він каже, і помітила, що він часто згадує у своїх розповідях свою матір. <<Мама випрала, погладила, приготувала ...>>. Стало ясно, що він у побутовому плані не самостійний, цілком залежить від мами. Він також розповів, що батько по мер, коли йому було 5. Мати працювала на трьох роботах, щоб забезпечити себе та дитину.Я узагальнила все почуте та зрозуміла, що йому зручно жити з матір’ю.
Він звик до цього. І зараз сумніваюся, що він шукає собі нормальну повноцінну дружину. Більше, мабуть, служницю. А у моїх планах такого немає. Я молода, приваблива, амбітна, хочу, щоб мене цінували і любили, ставилися до мене належним чином. Його мама стала для нього поганим прикладом того, де місце жінки в сім’ї та як треба до неї ставитися. Я поїхала у відрядження, щоб зрозуміти, чи готова вступати в такі відносини. Бою ся, що він чекатиме від мене такої ж поведінки, або постійно порівнюватиме мене з мамою. Він добрий, мені подобається. Але я не хочу пов’язувати своє життя з маминим синком.