Світлана жила сама. Чоловіка не стало три роки то му, а сини та донька жили в місті. А їй було дев’яносто три роки. Незважаючи на свій похилий вік, вона була дуже активною. Одна господарювала, у неї були і корова, і кури. Завжди в будинку були свіже молоко, сир та сир. На городі було посаджено багато овочів, ніколи вільного місця у землі не залишала. Але їй стільки продуктів не треба було. Вона відправляла продукти синам та дочці, а також допомагала всьому селі. Роздавала молоко, яйця, комусь грошима допоможе, комусь продуктами. Вона завжди думала про людей. Дуже добра в неї була душа. Том у все село її дуже любило. Односельці дивувалися, як вона у дев’яносто три роки так добре виглядає і так добре почувається. Вона сама дивувалася, як у неї сил стільки береться, що робить це все самостійно.
Але якщо не їй, то нема кому. Сусідка радила продати худобу, щоб не мучитися стільки, але вона не погоджувалася. Їй треба було мати все своє. Нещодавно зателефонувала донька та сказала, щоб мати їй більше нічого не посилала, адже у магазинах все є. А мама сумувала. Адже в магазинах не може бути такого молока чи сиру, як у неї. Якось до Світлани зайшла сусідка Рита і сказала, що її чоловік їде до міста. Може потрібно їй щось. Тоді Світлана вирішила надіслати синам продукти. Набрала дві величезні сумки. І молоко туди поклала, і сир, і свіжих овочів назбирала. Але коли чоловік відвіз продукти до синів Світлани, вони не захотіли брати. Їм це не треба було. Світлана дуже засмутилася і віддала продукти вдові Наді, у якої четверо дітей. Якось Світлана відчула себе погано та злягла.
До неї в гості прийшов молодший син і був дуже невдоволений, що мати не приготувала борщ та пироги. Світлана дуже перепрошувала, що їй було погано. Син пішов від неї скривдженим. Вона почала щодня готувати пироги, раптом діти вирішать її відвідати. Але ніхто до неї не приходив . З господарством Світлана вже не справлялася, покликала Надю та сказала, щоб та їй допомагала та брала собі продукти. Адже дітям завжди потрібні продукти. Надя погодилася б допомогти навіть просто так, адже Світлана їй так допомагала. Світлані ставало гірше, але ніхто з дітей не приїжджав до неї і не забирав її. Їй допомагали лише сусіди. Вона продала своє господарство і сіла писати листа дітям: «Мої дітки, ви знаєте, як я вас люблю. Після моєї смерті не сваріться один з одним, бережіть один одного. Я залишаю вам гроші, купіть на згадку щось». Після цього Світлана вирішила подрімати на дивані. Знайшли її за три дні. Ховали її всім селом, а її діти приїхали лише ввечері. На столі на них чекав черствий пиріг, лист і гроші.