Після смерті батька та повторного заміжжя матері мене виховувала любляча бабуся по батьківській лінії. Незважаючи на труднощі, з якими вона зіткнулася, бабуся забезпечила мені радісне існування, допомогла досягти успіхів у навчанні та виховала мене гарною людиною. Зараз я розумію, на які жертви вона йшла заради мого благополуччя. Кілька років я жила в просторій квартирі бабусі в самому центрі міста, заповіданій мені, коли її не стало.
Сьогодні це наш із чоловіком затишний, улюблений будинок. Через два десятиліття та жінка, яка покинула мене, але гордо називала себе моєю матір’ю, знову з’явилася з зухвалим проханням. Її чоловік, якому вона віддала перевагу мені, програв їхній будинок в азартні ігри, залишивши їх без даху над головою. Вона наполягала на тому, щоб ми прийняли її в себе, вважаючи, що її щира історія мене переконає.
Ми з чоловіком рішуче відмовилися від її пропозиції, я провела її до дверей і суворо наказала більше ніколи не повертатися. Ми порадили їй звернутися за допомогою до власної матері, яка, як і вона, ніколи не виявляла інтересу до мого життя.Її повторна поява стала яскравим нагадуванням про те, що життя – це справді бумеранг, який завжди повертається, завжди! Її минулі вчинки наздогнали її, відбиваючи прислів’я: що посієш, те й пожнеш.