Коли я росла, то відчувала, що мене затьмарює моя молодша сестра Софія, котра була улюбленицею сім’ї, незважаючи на свій буйний характер. Її часто хвалили та виправдовували, тоді як я постійно стикалася з порівняннями та критикою. Моя бабуся, мати мого батька, була єдиною моєю підтримкою. Вона бачила фасад Софії і цінувала мене такою, якою я є. Ми проводили разом дорогоцінні хвилини, займаючись садівництвом, приготуванням та розповідаючи історії. Коли моя бабуся померла, я була спустошена.
Однак вона залишила мені свою квартиру, минаючи моїх батьків та Софію. Ця несподівана спадщина стала для мене благословенням, адже я була ще студенткою і не уявляла, що так скоро стану власницею власного житла. Реакція моєї матері на спадок була передбачуваною. Вона зажадала, щоб я або продала квартиру і поділила гроші, або віддала їх Софії. Її правомочність і наполегливість лише зміцнили мене у рішучості залишити квартиру собі.
Софія ніколи не дбала про нашу бабусю, а тепер розраховує отримати зиск від її спадщини? Я рішуче відмовилася від маминих вимог та попросила її піти. Незважаючи на її погрози та прокляття, я стояла на своєму, вирішивши використати цю можливість для того, щоб почати життя наново, звільнившись від несправедливого ставлення моєї родини. Що ви зробили б на моєму місці?