Олена, будучи старанною працівницею багато років, ніколи не відчувала, що її сім’я по-справжньому цінує її. Вона жонглювала кількома роботами, з ранку приступаючи до прибирання головного офісу компанії, а потім поспішала на другу роботу, щоб повернутися додому до своїх сімейних обов’язків. Незважаючи на її невпинну працю, чоловік Матвій, який звик до алкоголю і часто ледарював удома, та й діти, не помічали масштабів її зусиль. Вдома Олена зіштовхувалася з постійними вимогами з боку рідних.
Середня дочка Тамара ще більше обтяжувала її, залишаючи на опіку Олени внучку Наденьку, а сама часто тікала до друзів. Незважаючи на втому від довгих трудових буднів, Олена встигала забезпечувати та виховувати Наденьку, знаходячи радість у простому спілкуванні з онукою. Навіть через роки діти залишалися на утриманні: син працював недовго, а середня дочка через свою поведінку взагалі не могла знайти роботу. Старша дочка теж повернулася до рідного дому після невдалих стосунків, що посилило проблеми у сім’ї. Колеги часто радили Олені дозволити дорослим дітям самим вирішувати свої проблеми, але вона не могла змусити себе змінити ситуацію, сподіваючись завжди на краще.
На роботі вона залишалася надійним співробітником, але вдома її старання залишалися непоміченими. Олена часто плакала ночами, розмірковуючи про майбутнє, в якому вона більше не зможе працювати, і турбуючись про те, хто піклуватиметься про неї, коли вона не зможе забезпечити себе та свою сім’ю. Уся ця ситуація висвітлила болісну істину: незважаючи на свої жертви, Олена в результаті створила замкнене коло залежності, яке навіть вона не змогла розірвати.