Мій брат, Василь, одружився першим і переїхав у квартиру дружини, яку надали її батьки. За документами наш будинок належав моїй бабусі і було незрозуміло, кому вона його залишить. Коли бабуся померла, з заповіту з’ясувалося, що вона залишила будинок мені, а не батькові. Це здивувало всіх, включаючи мене та мого чоловіка. Мій батько прийняв заповіт, а моя мати не змогла.
Вона звинуватила мене в тому, що я маніпулювала бабусею, адже вона планувала подарувати будинок моєму братові, незважаючи на те, що вже виділила йому велику ділянку землі, яку він продав, так нічого і не збудувавши на ньому. Мама вважала, що Василю будинок потрібніший, незважаючи на те, що він розтратив свою офіційну спадщину. У результаті жити в моєму рідному будинку
стало нестерпно, тому що мама постійно дорікала мені тим, що я успадкувала його. Незважаючи на те, що ми з чоловіком вклали в будинок значні кошти, щоденні закиди матері та її прихильність до мого брата остаточно напружили наші стосунки. Я досі намагаюся зрозуміти її поведінку та знайти рішення: як зберегти сімейну гармонію, не жертвуючи своїм благополуччям?