Ми з дружиною заощаджували і збирали чотири роки, щоб купити власну квартиру, живучи з моїми батьками. Кілька місяців тому ми поділилися з батьками новиною про те, що купили квартиру і переїжджаємо. Я відчув полегшення, бо знав, що будинок батьків призначався для моєї молодшої сестри Софії як посаг. Батьки внесли невелику суму за нашу квартиру, яку я з вдячністю прийняв, оскільки вони збирали кілька років і хотіли зробити нам такий подарунок, який зберіг би свою значущість надовго.
Загалом, коли ми зібралися, щоб переїхати , моя мати почала турбуватися про те, як вони оплачуватимуть рахунки без нас. Я запевнив її, що продовжуватиму підтримувати їх фінансово, але це розлютило мою дружину. Дружина наполягла, щоб витрати взяла на себе моя сестра, яка працювала та навчалася в іншому місті, а нам, мовляв, треба було зосередитись на фінансах власної родини. Я спробував поговорити з сестрою, але вона здалася мені відстороненою і байдужою до скрутного становища моїх батьків, заявивши, що має свої витрати і вона не планує переїжджати до батьків найближчим часом, так що брати на себе такий фінансовий тягар теж у її плани не входило.
Розриваючись між стурбованою матір’ю та принциповою дружиною, я опинився перед дилемою. Моя мати дзвонила щодня, розповідаючи про свої труднощі, тоді як дружина твердо вірила, що моя сестра повинна взяти на себе відповідальність, і нібито іншого варіанта не дано. Намагаючись знайти рішення, не засмутивши жодну зі сторін, я опинився у скрутному становищі, жонглюючи між обов’язками перед батьками і перед дружиною.